МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ЗВІТ
З ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 3
З КУРСУ: “ МЕРЕЖЕВІ ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ ”
НА ТЕМУ: “ РЕАЛІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВИРІШЕННЯ ІМЕН ”
Львів 2009
Короткі теоретичні відомості
В операційних системах, котрі початково розроблялися для локальних мереж, таких як Novell NetWare, Microsoft Windows або IBM OS/2, користовачі завжди працювали зі символьними іменами комп’ютерів. Оскільки локальні мережі складалися з невеликого числа комп’ютерів, застосовувалися для їх ідентифікації так звані “плоскі” імена, які складалися з послідовності символів, не розділених на частини (наприклад: NW_1, mail2, WS212_1, і т.д). Для встановлення відповідності між символьними іменами комп’ютерів і MAC-адресами у цих операційних системах застосовувався механізм широкомовних запитів. Так, широкомовний спосіб вирішення імен реалізований у протоколі NetBIOS (Network Basic Input/Output System), на якому було побудовано більшість локальних ОС. Для стеку TCP/IP, розрахованому в загальному випадку на роботу у великих територіально розподілених мережах, подібний підхід виявився неефективним (хоча, з метою вирішення проблеми об’єднання в один цих двох протоколів, Internet Engineering Task Force (IETF) випустила серію стандартизуючих документів під назвою RFC 1001 і 1102, які описують роботу NetBIOS над TCP/IP. З тих пір пакет цих документів є відомий під іменем NetBIOS над TCP/IP або NBT (У цьому випадку існує метод прив’язки імені NetBIOS до конкретної IP-адреси. Цей процес називається визначенням імені і може вирішуватися двома способами: а) кожен комп’ютер повинен передати запросившому свою IP-адресу, після одержання широкомовного запиту на своє NetBIOS ім’я; б) використовувати NBNS (NetBIOS Name Server) для розпізнавання імен NetBIOS в IP-адрес).
У процесі розростання INTERNET і, відповідно, збільшення кількості вузлів виникла необхідність масштабованого рішення для вирішення імен. Таким рішенням стала централізована служба DNS (Domain Name System – Система Доменних Імен), яка базується на розподіленній базі відображення “доменне ім’я – IP-адреса”. Служба DNS використовує у своїй роботі DNS-сервери і DNS-клієнти. DNS-сервери підтримують розподільну базу відображень, а DNS-клієнти звертаються до серверів зі запитами щодо вирішення доменного імені в IP-адресу.
У доменній системі імен розрізняють короткі імена, відносні імена і повні доменні імена. Коротке ім’я – це ім’я кінцевого вузла мережі (хоста чи порта маршрутизатора). Відносне ім’я – це складене ім’я, яке починається з деякого рівня ієрархії, но не найвищого. Повне доменне ім’я включає складові усіх рівнів їєрархії.
DNS - Система Доменних Імен [RFC1034, RFC1035].
Доменне ім'я - це ім'я, використовуване для адресації комп'ютерів і ресурсів в Internet за допомогою звернення до глобальної системи доменних імен (DNS). Доменне ім'я складається з компонентів, розділених знаками "." (наприклад, www.lviv.ukrtelecom.ua).
Домен - це автоматизована система, що складається з доменного імені, всіх його піддоменів і сукупності організаційного, технічного, програмного, документального і інших видів забезпечення, призначених для підтримки її функціонування.
Рівень домена - це кількість компонентів в доменному імені, розділених знаками ".". Домен першого рівня .ua містить в собі всі делеговані в нім домени другого рівня - com.ua, net.ua, ukrtelecom.ua і ін. - і всі їх піддомени.
Делегування домена - це виконання адміністратором охоплюючого домена дій по включенню домена, що делегується, в глобальну систему доменних імен, унаслідок яких регистрант домена, що делегується, дістає можливість використовувати його для адресації в мережі Internet.
Реєстрація доменного імені - внесення до централь...
